Цю статтю скомпільовано та впорядковано BlockWeeks
Вибір того, яку валюту використовувати, ніколи не був безцінним. Валюта, створення якої дорого коштує, зазвичай є найнадійнішою формою валюти; навпаки, коли валюту можна створити дешево, багатство заощаджувачів розмивається, а стимул до заощаджень як таких руйнується. Перша називається «твердою валютою» або «здоровими грошима» (sound money), наприклад, валюта, забезпечена стандартом дорогоцінних металів, чия висока вартість створення становить надійний механізм обмеження зростання пропозиції; друга — це «нездорові гроші», тобто переважна більшість валют, випущених урядами, які надзвичайно легко піддаються масштабній додатковій емісії, що призводить до швидкого розширення грошової маси та знецінення багатства власників.
Друкування нездорових грошей протягом тривалого часу використовувалося для фінансування державних витрат — по суті, це дострокове вилучення майбутнього багатства громадян для задоволення поточних «необхідних» потреб. Свідчення найвеличніших цивілізацій історії показують, що здорові гроші є необхідною умовою прогресу та зростання; а відсутність стабільного грошового стандарту часто супроводжується соціальним та економічним руйнуванням — Римська імперія зазнала краху саме через постійне зниження проби своєї валюти. Такі «цифрові здорові гроші», як біткойн, можуть запропонувати протиотруту від історичних та сучасних проблем нездорових грошей. Але автор водночас застерігає: не слід бути надто оптимістичним щодо фактичного впровадження несуверенних здорових грошей, оскільки швидке поширення цих нових альтернатив прямо суперечить інтересам найбільших суверенних держав світу, які контролюють грошову пропозицію, та системи центральних банків. Однак не можна ігнорувати той факт, що історія знову і знову доводить: щойно певний «здоровий» грошовий засіб через знецінення сходить з правильного шляху, він зрештою повністю замінюється новішими, здоровішими грошима.
Розмежування між здоровими та нездоровими грошима
Валюта, випущена урядом, як і первісні гроші та більшість товарних грошей, має потенціал швидкого збільшення пропозиції відносно наявного запасу, а отже, в будь-який момент може швидко втратити збутову здатність, купівельну спроможність буде послаблено, а багатство власників розмито.
Справжня відмінність полягає в механізмі обмеження. За здорової грошової системи воєнні витрати уряду обмежені податками, які він може зібрати, та заощадженнями, накопиченими протягом багатьох років у формі твердої валюти; за нездорової грошової системи єдиним обмеженням залишається те, скільки грошей уряд ще може створити, перш ніж кожна нова одиниця стане експоненційно нікчемною (вартість прямує до нуля). У системі фіатних грошей вартість може «з'явитися з нізвідки» просто шляхом друкування грошей, але за умови, що громадськість вірить у тимчасовість цієї нової фіатної вартості — чи то вірячи в майбутнє створення реального багатства, чи то вірячи в майбутнє скорочення грошової пропозиції.
Саме в цьому полягає глибокий сенс здорових грошей: вони змушують усіх учасників ринку підтримувати ефективність капіталу та ресурсів, а також змушують уряд діяти фінансово відповідально, а не завжди мати невичерпний друкарський верстат.
Війна, фіатні гроші та авансування майбутнього
На початку XX століття, з призупиненням воєнного золотого стандарту, уряди отримали можливість розширювати грошову масу, виходячи за межі обмежених золотих резервів, розподіляючи відповідальність за майбутнє погашення на все населення. Гроші — точніше, майбутня вартість — створювалися для фінансування війни, залучаючи майбутнє багатство громадян до використання вже сьогодні. Якби європейські країни тоді залишалися на золотому стандарті й не могли продовжувати війну шляхом розширення фіатних грошей за рахунок обмеженої скарбниці, Перша світова війна, можливо, закінчилася б набагато раніше.
Велика депресія змусила країни відійти від золотого стандарту, а контроль та соціалізація економіки урядами Гувера та Рузвельта ще більше посилили роздування нездорових грошей. Виконавчий наказ №6102, підписаний Рузвельтом у 1933 році, заборонив приватне володіння золотими монетами, зливками та золотими сертифікатами, фактично дозволивши федеральному уряду конфіскувати багатство громадян. Це був найпряміший грабіж приватних заощаджень державною владою в історії грошей.
Гіперінфляція та ефект Кантільйона: хто платить за друкування грошей
Гіперінфляція — це економічне явище, притаманне виключно швидко інфляційним товарним грошам та грошам, контрольованим урядом. Оскільки витрати на виробництво валюти, випущеної урядом, фактично нульові, спокуса друкувати гроші для задоволення короткострокових споживчих потреб існує завжди, утворюючи порочне коло позичання з майбутнього для задоволення поточних потреб, яке надзвичайно важко розірвати. Багатство країни цілком може випаруватися за відносно короткий час через гіперінфляційну поведінку уряду.
Гіперінфляція — це набагато більше, ніж екстремальна втрата національного багатства; вона означає повний крах економічної структури суспільства, виробничих потужностей та продуктивності. Постійне збільшення грошової пропозиції означає постійне знецінення грошей, коли вартість перерозподіляється від тих, хто наразі володіє багатством (які накопичували його через здорові заощадження протягом багатьох років чи навіть поколінь), до тих, хто першими отримує нові гроші.
Цей перерозподіл багатства від заощаджувачів до «нових грошей» і є відомим ефектом Кантільйона (Cantillon Effect): інфляційна політика створює багатство для уряду за рахунок існуючих заощаджувачів та власників, а безпосередніми бенефіціарами є ті, хто першими отримує щойно надруковані гроші, коли уряд їх витрачає. Поточне та майбутнє багатство громадян перерозподіляється в цьому процесі.
Ілюзія центральних банків: втручання у відсоткові ставки та викривлення сигналів
Друкуючи гроші та розширюючи державні витрати, політики намагаються приховати ключові економічні проблеми за фасадом «контролю над ситуацією», сподіваючись, що нова економічна активність встигне наздогнати. Але економічна логіка показує, що це лише відкладає проблему на потім.
Історія неодноразово показує, що маніпулювання грошима та втручання в механізм виявлення цін посилюють серйозність рецесій — особливо на тлі помилкового переконання, що «центральний банк може запобігти рецесії або керувати нею». Контроль центрального банку над грошовою пропозицією та відсотковими ставками викривлює сигнали та стимули, за допомогою яких учасники ринку керують своїм споживанням і виробництвом, що зрештою призводить до неправильного розподілу капіталу та ресурсів (іноді дуже серйозного) і може спричинити масові банкрутства та скорочення робочих місць у різних галузях.
За минуле століття глобальні центральні банки надрукували безпрецедентну кількість грошей і через свої симбіотичні та «незалежні» відносини зі своїми урядами створили величезні рівні боргу. Центральні банки та уряди практично діють спільно: уряд випускає боргові зобов'язання (фіскальна політика), а центральний банк купує їх на відкритому ринку за допомогою створених ним грошей, спільно створюючи та підтримуючи ділові цикли.
Вибір валюти на вільному ринку та біткойн
Без центральних банків люди на вільному ринку обирали б валюту, яка є надійною, має найвище співвідношення запасу до потоку (stock-to-flow) і найменшу волатильність щодо змін попиту та пропозиції. Це не утопія і не безпрецедентне явище: до домінування кейнсіанської економіки та появи плаваючих валютних курсів люди могли складати глобальні бізнес-плани в будь-якій валюті, не надто турбуючись про коливання обмінних курсів.
Біткойн пропонує нову можливість: цифрові здорові гроші, зростання пропозиції яких обмежене математичними правилами, а вартість створення з часом зростає. Але автор обережно зазначає, що масштабне впровадження несуверенних здорових грошей прямо суперечить інтересам суверенних держав і установ центральних банків, які контролюють грошову пропозицію, і цей шлях не буде легким.
Урок історії є чітким: щойно «здорові» грошові засоби через знецінення сходять з правильного шляху, вони зрештою замінюються новішими, здоровішими формами грошей. Пошук цифрових здорових грошей не зупинився на біткойні — він саме почався з біткойна і відкрив для громадян усього світу можливість більш вільного та доступного ринку здорових грошей.
Наприкінці статті автор висловлює подяку автору «Біткойн-стандарту» Сайфедіну Аммусу та засновнику Bridgewater Associates Рею Даліо: праця першого надихнула їх на глибоке дослідження історії, динаміки та еволюції грошової системи, а десятиліття досліджень другого щодо механізмів функціонування економічної та фінансової систем, причинно-наслідкових зв'язків та моделей подолання боргових криз стали ідейною основою, що пронизує весь текст.
