Цю статтю зібрано та впорядковано BlockWeeks
Грошовий стандарт у сучасному світі вже давно перебуває в стані монополії, а політика інфляції безперервно розмиває багатство власників. Але за останнє десятиліття інновації в криптоактивах уперше зробили можливим, щоб питання "яка валюта найкраща" вирішував вільний ринок. На конкурентному валютному ринку грошовий стандарт визначатиметься природним чином ринком, а емітенти також будуть підпорядковані природній дисципліні та змушені підтримувати надійність своєї валюти. Це друга стаття із серії з трьох частин від Galaxy Research, присвячена вільному ринку валюти.
Ринок грошових стандартів
Як і будь-який товар, послуга чи праця, грошовий стандарт також існує в межах ринку — і саме цей ринковий процес встановлює ціни валюти у вираженні товарів і послуг. Ринок грошових стандартів дозволяє конкуруючим формам валюти змагатися одна з одною, тоді як економічні агенти, які підтримують певний грошовий стандарт, конкурують за обмежені ресурси в межах обмеженого ринку. Ефективне використання грошового стандарту робить можливими обмін, розподіл і розміщення соціальних ресурсів. Цей ринок може формуватися спонтанно або виникати через навмисну взаємодію людей, причому метою в обох випадках є уможливлення обміну правом власності на послуги та товари.
Спектр ринку грошових стандартів є широким: на одному кінці — вільний ринок, де найкращі форми валюти конкурують і точно передають сигнали витрат і вигод; на іншому кінці — монополія, де грошовий стандарт контролюється центральною владою. Історичні приклади "вільних валютних ринків" включають бартерні та товарно-грошові економіки, вільні ринки металевої валюти ранньої Месопотамії та періоду Монгольської імперії, і навіть Сполучені Штати наприкінці XIX століття. Загалом спільною рисою більш конкурентних валютних ринків, як правило, є відносно ліберальна економічна та політична політика. І навпаки, більшість ринків грошових стандартів в історії наближалися до монополії в межах закритих економік — чи то через явний урядовий указ, чи то через вимоги сплачувати податки в призначеному засобі — причому монополія або олігополія зберігалася протягом тривалих періодів.
Дві тисячі років урядової монополії на емісію грошей
Грошова історія була детально задокументована численними істориками, серед якої найбільш вражаючою є монопольна динаміка та зовнішні ефекти урядової емісії валюти. За останні дві тисячі років урядові монополії на емісію валюти (чи то сформовані природним шляхом, чи то за указом) позбавили суспільство та економіку можливості відкрити найкращу форму валюти через природні, вільні ринкові процеси. Майже в кожному випадку урядової монополії на емісію грошей уряд, здатний повністю контролювати емісію валюти, призводив до швидкого розширення грошової маси та знецінення багатства власників, а в багатьох випадках також спричиняв економічний крах.
До та після біткоїна: скриньку Пандори відкрито
До появи біткоїна сучасний ринок грошових стандартів був монополістичним (або олігополістичним, якщо включити інші валюти G20), причому різні грошові стандарти були дуже схожі один на одного, дотримувалися схожої політики та контролювалися централізованими урядами. Народження біткоїна та інновації останнього десятиліття забезпечили експериментальний майданчик для створення нових форм вартості та валюти. На нашу думку, скриньку Пандори вже відкрито: рідні цифрові валюти та форми вартості (чи то криптоактиви, чи то валюти, емітовані приватними підприємствами) породили новий ринок грошових стандартів. Ще зарано стверджувати, що ми вже маємо вільний ринок валюти, але статус долара США як світової резервної валюти стикається з дедалі інтенсивнішою конкуренцією з боку іноземних суверенів, криптоактивів і валют, емітованих приватними підприємствами.
На конкурентних ринках відкрита конкуренція приносить інновації та ітерацію продуктів, тож споживачі отримують більше вибору та продукти, краще пристосовані до їхніх потреб. Те саме стосується валютних ринків: різні грошові стандарти конкурують один з одним, і зрештою буде обрано ту форму валюти, яка є найкращою для користувачів. Таким чином, суттєві елементи грошей стають ключем до конкуренції та диференціації і сприяють визначенню грошового стандарту суспільства вільним ринком.
Три основні функції грошей стають центром конкуренції
Три загальновизнані вимоги до грошей такі: одиниця обліку (здатність конкретно вимірювати вартість), засіб обміну (придатний як інструмент для отримання товарів і послуг, що дозволяє уникнути обмежень бартеру) та засіб збереження вартості (здатність зберігати вартість і обмінювати її в певний момент у майбутньому). Доки певний засіб відповідає цим трьом елементам, його можна розглядати як форму грошей, і він не повинен обмежуватися тим, що в повсякденному контексті називається «грошима». З цієї ширшої перспективи категорія грошей може виходити за межі валюти, випущеної урядом, і включати криптоактиви, розроблені як гроші (чи то вже існуючі сьогодні, чи то майбутні нові учасники), нові випущені форми валюти підприємствами, і навіть традиційні активи, яким цифровізація та можливість передачі дали нове життя — вони також можуть використовуватися для передачі вартості та оплати товарів, послуг і праці. Якщо актив X може слугувати одиницею обліку, зберігати вартість у часі та уникати обмежень бартеру через ринкове виявлення цін, то він повинен бути придатним як гроші.
Перші дві вимоги, безсумнівно, є критично важливими: економічні блага повинні бути вимірюваними в дискретних одиницях цього засобу, і цей засіб повинен мати певну економічну цінність у теперішньому часі.
Вартість монопольного випуску грошей: долар втратив 96% своєї купівельної спроможності за століття
Зміни рівня цін мають глибокий вплив на економічну динаміку. За такого стану речей повинна існувати явна або ринково зумовлена дисципліна, що стримує фіскальну відповідальність політиків в управлінні грошовою масою країни, щоб сприяти стабільності цін, тривалій купівельній спроможності та довгостроковому процвітанню. Однак кількісні дані свідчать про серйозні довгострокові наслідки монопольного контролю та необмеженого друкування грошей. Зокрема, долар США за останні двісті років піднявся до статусу основної світової резервної валюти; але за виміром інфляції базового ІСЦ долар втратив 96% своєї купівельної спроможності за минуле століття. Після глобальної фінансової кризи 2008 року грошова маса M2 долара США подвоїлася до 17 трильйонів доларів, спричинивши падіння на 16% купівельної спроможності долара та зростання співвідношення боргу США до ВВП на 31 процентний пункт лише за десять років.
Ці цифри можуть здаватися вражаючими, але багато хто стверджує, що інфляція на розвинених ринках за останнє десятиліття насправді була досить помірною, у середньому нижче цільового показника інфляції 2%, встановленого політиками — масштабне друкування грошей не перетворилося на інфляцію. Деякі політики навіть прямо заявляли, що низька інфляція, яка зберігалася попри агресивне монетарне стимулювання, спантеличувала їх. Частково причина в тому, що поглиблення глобалізації та автоматизації послабило цінову владу вітчизняних фірм, зростання витрат перекладалося на заробітну плату і лише зрештою на ціни товарів. Крім того, значна частина інновацій не була відображена індикаторами інфляції, і ці інновації покращили загальну якість життя звичайних людей; ні склад кошика ІСЦ, ні гедоністичне коригування якості не відображають цих інновацій, і навіть можуть означати, що ціни товарів насправді зазнали дефляції.
Недооцінена інфляція: сліпі зони традиційних індикаторів
Однак історична жорстка опора на традиційні індикатори інфляції серйозно недооцінила ширшу цінову динаміку минулого десятиліття. Погляд лише на ІСЦ не може повною мірою відобразити справжні зміни купівельної спроможності грошей у цінах активів, цінах послуг і структурі вартості життя. Коли наслідки друкування грошей спершу з'являються в цінах активів, а не в цінах споживчих товарів, використання «низької інфляції» для захисту монетарної експансії саме по собі є ілюзією статистичного вимірювання.
Від Гайєка до біткоїна: історична логіка денаціоналізації грошей
Гайєк влучно висловився у «Денаціоналізації грошей»: позиція уряду щодо монополії на випуск валюти ніколи не будувалася на обґрунтуванні, що «уряд надасть кращі гроші, ніж будь-хто інший».
Історія цивілізації та історія «мертвих валют» показують, що хоча імперії та держави-гегемони прагнуть підтримувати тривалий політичний і економічний вплив, слабкі валюти, підкріплені крихкими імперіями, зрештою програють у дарвінівській конкуренції та замінюються валютами з сильнішими грошовими властивостями (Рисунок 5: історична хронологія резервних валют, на основі численних оцінок).
Конкуренція не покладе край долару, але змусить його повернутися до «надійності»
Перехід від монополістичного ринку до конкурентного не означає, що долар приречений; навпаки, це дає центральним банкам можливість: повернути долар до «надійного» стану та зробити його більш конкурентоспроможним серед відкритих конкурентів. Конкуренція на ринку грошових стандартів не лише відкриє двері для нових учасників та інновацій, але й змусить існуючих емітентів підтримувати дисципліну в управлінні грошовою масою, залишатися пильними щодо збереження надійності своєї валюти та надавати користувачам найкращу форму валюти.
Грошовий стандарт більше не потребує освячення королівським указом чи державним статутом; він може існувати на відкритому, конкурентному ринку, визначатися вільним ринком і надавати громадянам світу більше вибору грошових стандартів.
