Три різні інциденти — небажані перекази пилу, надіслані з гаманців, пов'язаних з HTX, на гарячі гаманці бірж, крадіжка приблизно 388 мільйонів доларів з Bitget через підроблені внутрішні інструкції, та перевірка Сенатом США потоків коштів USDT, пов'язаних з Іраном — разом розкривають один факт: контроль над криптогаманцем не належить виключно власнику приватного ключа, а розподілений між відправниками, зберігачами, емітентами та регуляторами.
Одна біржа отримала актив, який вона не просила; інша біржа відправила актив, який вона не дозволяла; а власники третього активу можуть виявити, що їхні токени заморожені, навіть якщо вони володіють приватним ключем гаманця. Так званий «контроль над криптогаманцем» залежить від того, хто саме хоче покласти гроші, зняти гроші або зупинити їхній рух.
Перекази, які ніхто не просив отримувати
У серпні цього року партія гаманців, ідентифікованих як пов'язані з HTX, надіслала невеликі перекази на адреси отримувачів, що належать іншим біржам. Kraken заявив, що після отримання таких коштів деякі клієнтські рахунки на його платформі були тимчасово обмежені. Але кілька інсайдерів бірж розкрили, що ширша проблема торкнулася гарячих гаманців на кількох біржах по всій галузі: постраждалі оператори тимчасово не могли переказувати кошти з цих гаманців, поки команди з комплаєнсу оцінювали ризик.
Люди, знайомі з ситуацією, вважають, що ця схема була навмисною. Наразі неможливо незалежно підтвердити точну кількість постраждалих бірж, а також підтвердити, хто організував ці перекази. HTX заперечує ініціювання цих переказів і ставить під сумнів точність приписування цих гаманців-відправників йому.
Суми були мізерними, але операційний вплив — ні. Гарячі гаманці бірж можуть керувати значними коштами, але оператори не можуть відмовитися від вхідних переказів на свої публічні адреси. Якщо переказ, який вважається таким, що надійшов із санкціонованого джерела, спонукає біржу призупинити вихідні виплати, поки вона не зможе ізолювати або оцінити кошти, то відправник може створити хаос за надзвичайно низьку ціну. Надходження коштів лише доводить, що переказ відбувся; воно не доводить, що біржа бажає встановити будь-які відносини з відправником.
Це саме одна з меж контролю над криптогаманцем: оператори можуть охороняти свої приватні ключі та встановлювати правила виведення, але адреса залишається відкритою для коштів, які вона не запрошувала. І її комплаєнс-реакція потім визначає, чи можна далі використовувати решту цього гаманця.
«Законні» перекази на основі підроблених інструкцій
У Bitget активи рухалися в протилежному напрямку. Згідно з описом біржею вересневого інциденту безпеки, зловмисники використали вразливість у сторонньому продукті безпеки, отримали внутрішні облікові дані з високими привілеями та впровадили підроблені інструкції щодо виведення коштів у свою систему гаманців. Bitget заявив, що його приватні ключі не були викрадені, але його гарячі та теплі гаманці все одно виконали несанкціоновані перекази, оціночні втрати наразі становлять близько 388 мільйонів доларів. Незалежне судове розслідування все ще триває.
У блокчейні ці перекази були дійсними — але це не має нічого спільного з тим, чи біржа бажала їх виконувати. Імовірно, зловмисники скомпрометували процес, який «повідомляє гаманцю, що підписувати», обійшовши засоби контролю ризиків до того, як були створені звичайні записи про виведення коштів.
Це також показує, що «список схвалених адрес для виведення», який клієнт підтримує самостійно, не є суттєвим. Повідомлена атака була націлена на інфраструктуру гаманців біржі, а не на клієнта, який вибирає адресу отримувача у своєму обліковому записі. Коли підписувач приймає інструкцію лише тому, що вона виглядає як така, що надійшла з довіреної внутрішньої системи, він може сумлінно виконати інструкцію, повноваження якої були підроблені.
Наразі Bitget відстежує викрадені активи та співпрацює з іншими, щоб заморозити їхню частину. Заморожування коштів тут працює; в інциденті з переказом пилу призупинення, викликане власними засобами контролю комплаєнсу біржі, саме було частиною порушення. Ці два механізми принципово різні та мають протилежні наслідки для постраждалих операторів.
Цифровий долар, який можна зупинити
Справа USDT, пов'язана з Іраном, вводить третю роль, яка має владу над гаманцем: емітента активу в гаманці. Власник USDT може контролювати приватний ключ адреси, але Tether може перешкодити цій адресі переказувати токени. Гаманець все ще існує, але активи в ньому не можна використовувати.
Звіт, підготовлений демократичним персоналом Постійного підкомітету Сенату США з розслідувань, простежив потоки USDT між гаманцями, які він ідентифікував як пов'язані з центральним банком Ірану та посередницькими мережами, і поставив під сумнів, чи Tether достатньо швидко виявляв і заморожував гаманці, пов'язані з Іраном. Tether заявив, що у 2026 році співпрацював з американською владою, щоб заморозити приблизно 550 мільйонів доларів у USDT, пов'язаних з Іраном. Звіт є розслідуванням меншості персоналу і не є висновком про те, що Tether порушив закон.
Пов'язані з Іраном суб'єкти шукають способи продовжувати транзакції, незважаючи на обмежений доступ до міжнародних банківських послуг. Чи виправдані ці обмеження — це окреме політичне та юридичне питання. Для цілей цієї статті справді вартий уваги факт такий: цифровий долар може перетинати кордони без жодного банку, готового співпрацювати, але його емітент зберігає здатність зупинити його за конкретними адресами.
Для тих, хто переміщує кошти, і тих, хто їх відстежує, це поєднання корисніше, ніж фізичні долари. Готівка переходить з рук у руки, не залишаючи публічного запису, і жоден емітент не може дистанційно заморозити конкретну банкноту; банківські перекази залишають записи, але ці записи розпорошені в окремих установах і недоступні для громадськості. Перекази USDT в блокчейні залишають видимий слід: слідчі можуть його простежити, а Tether може заморозити USDT за ідентифікованими адресами. Швидкість руху коштів і можливість втручання походять з одного й того самого цифрового дизайну.
Непрозорі потоки коштів також не почалися з криптоіндустрії. Розслідування Сенату США 1992 року щодо BCCI виявило, що ЦРУ продовжувало використовувати банк та його таємно утримувану американську дочірню компанію First American для операцій навіть після того, як дізналося про неправомірну поведінку банку. Традиційні фінанси давно надають шляхи, які стороннім — іноді навіть регуляторам — важко чітко побачити.
Видимість блокчейну також має свої межі. Вона показує перекази між адресами, а не те, хто стоїть за кожною адресою, ані платежі, здійснені для придбання цих токенів. Звіт Сенату спирався на документи, списки санкцій і відстеження коштів, щоб зіставити деякі гаманці з людьми та установами. Повноваження Tether заморожувати корисні лише тоді, коли є достатньо інформації, щоб визначити, де діяти.
Контроль не в одному лише місці
Ці три випадки розкривають різні повноваження навколо одного й того самого базового об'єкта: відправник може штовхнути активи в гаманець, оператор якого не має бажання брати участь у транзакції; скомпрометована внутрішня система може змусити біржу переказати активи назовні; а емітент токена може перешкодити активам у гаманці рухатися, навіть коли власник бажає торгувати.
Здатність «зупинити кошти» є вразливістю, коли невеликі незапрошені перекази порушують роботу біржі, засобом правового захисту, коли вкрадені кошти заморожуються, і інструментом забезпечення санкцій, коли USDT блокується. Оперативна зупинка біржі та чорний список токенів емітента технічно не є однаковими, і їхній вплив залежить від того, хто має повноваження їх ініціювати, на підставі яких доказів і які засоби правового захисту можуть отримати постраждалі власники.
Саме це є найскладнішим питанням, що стоїть за контролем криптогаманців. Ланцюг фіксує, що рухалося, а що зупинилося; але повноваження вирішувати, чи «повинно воно рухатися», розподілені між відправниками, кастодіанами, емітентами та регуляторними органами — і людина, на яку це впливає найглибше, не завжди має останнє слово.
